КРОПИВНИЦЬКИЙ

Наші кіровоградці - Гаврило БЛИЗНІН

0

Гідрометеорологи, певно, ніколи не могли похвалитися особливою любов`ю, яку до них могли б відчувати широкі маси населення. Особисто в мене з цими нострадамусами вже давно асоціюється стара карикатура з двома троглодитами біля багаття: «Щось мені не до вподоби наш новий віщун погоди,» – каже один із них. «Не подобається – не їж,» відповідає інший…

Проте є в історії Кіровограда принаймні один метеоавґур, до якого цей анекдот прикладати було б рівноцінно блюзнірству. Далекого 1874 року у Єлизаветграді відкрилася перша в регіоні метеорологічна станція, до створення якої свою польську руку приклав відомий (кажуть) математик Р. В. Пржишиховський. А от справжнього розквіту ця установа при славнозвісному Земському реальному училищі (нинішній технікум КНТУ) зазнала в часи керування нею петербуржцем, випускником Рішельєвського ліцею м. Одеси Гаврилом Яковичем Близніним. Судіть самі: обидва її керівники стали членами-кореспондентами Головної фізичної обсерваторії Росії, метеостанція уже у 80-их рр. ХІХ ст. бере участь в одночасних спостереженнях за кліматом Північної півкулі, координованих із Вашинґтона (кляті американці!) і входила до переліку установ Міжнародного метеорологічного бюлетеня.

Відомо, що особисту підтримку саме нашій станції надавав барон Федір Остен-Сакен, директор департаменту внутрішніх відносин МЗС, чиї пращури свого часу служили в Єлизаветградському гусарському полку. І тим не менш, навіть на такому тлі зусилля, які докладав до розвитку мистецтва ворожіння по термометру і барометру Гаврило Близнін, ставлять його в один ряд із рівноапостольними від гідрометеорології. Так, цей невгамовний викладач хімії та природничих наук чи не власним коштом організував густу мережу добровільних спостерігачів по всій єлизаветградській окрузі на декількох тисячах квадратних десятин. Пізніше вона злилася з крупнішою мережею професора О. В. Клоссовського, що охоплювала весь Південь тодішньої Імперії, чим неабияк посприяла розвитку науки стежити за погодою.

Коли нині читаєш сповнені внутрішньої теплоти спогади про цю, без сумнівів, неординарну людину, то зайвий раз переконуєшся, що наступні покоління дарма зайвий раз забувають про неї: «Будь-хто із тих, кому пощасливилося знати Гаврила Яковича, виразно уявляє собі, як дощової днини він чвалає розмитими у квач шляхами до [Балашівського] залізничного мосту, щоб із притаманною йому ретельністю відлічити по каменях цього мосту підйом талої води в Інгулі» (Памяти Г. Я. Близнина. Издание Елисаветградского Земского Реального Училища. – Елисаветград: Литотипография Н. Ш. Сейдера, 1902). Ну, не могли так написати про геть погану людину, навіть якщо її прогнози не завжди збувалися. А наостанок знов про пам`ять. Зайдіть коли-небудь на Дзержинського, 84 та поцікавтеся, чи є в них, крім портрету поточного Президента, яка-небудь літографійка Близніна.

Новини партнерів

Loading...

Новини Trembita.info

Останні новини

17:05

В Кропивницком пересчитают бездомных животных

16:15

В Кропивницком мужчина угнал у соседа авто и помял чужой забор

14:31

В Кропивницком пылал девятиэтажный дом

12:27

Как проходит ремонт моста в Александрии

11:24

На Кировоградщине чиновник требовал от атошников мзду за землю

Архів

kirovograd.comments.ua

block2

kirovograd.comments.ua
Загрузка...

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине

   © «Комментарии:», 2014

Система Orphus