КРОПИВНИЦЬКИЙ

Рада втратила самоконтроль

0

Рада втратила самоконтроль

До кінця першого політичного півріччя парламент в цілому та правляча коаліція підійшли в «розібраному вигляді»

У липні питання про якість роботи вищого законодавчого органу та дієздатність коаліції заграло новими фарбами. До парламентських канікул залишився тиждень — а депутати в кращих традиціях прокрастинації відклали на нього і внесення змін до Конституції, і розгляд законів про місцеві вибори та про держслужбу, і скасування скандального закону про валютні кредити, і багато чого ще. Існує, звичайно, ймовірність, що сесія буде продовжена (про що прямо заявляє голова ВР Володимир Гройсман) — але далеко не факт, що з цим погодяться самі народні обранці.

«Обмежена дієздатність» парламенту найбільш яскраво в черговий раз проявилася на цьому тижні. У вівторок, 7 липня, рада коаліції вирішила провести у четвер, 9 липня, позачергове засідання парламенту. Але коли про його проведення вже було оголошено, буквально опівночі рішення в останній момент скасували. Причини прозоро пояснив нардеп від БПП Володимир Ар’єв: «Деякі маленькі фракції занадто захопилися популізмом і диктатом своєї волі. Хочуть красиво на вибори піти».

«Маленькі фракції» не залишаються в боргу. «Ми усвідомлюємо, що цієї коаліції ніколи й не було, як такої», — заочно парирує парламентський лідер «Самопомочі» Олег Березюк.

ГІГАНТОМАНІЯ ДО ДОБРА НЕ ПРИВОДИТЬ

Симптоми парламентської кризи, що загострилися, мають пояснення, причому не одне. На них варто зупинитися докладніше.

Фундамент майбутніх проблем було закладено в той момент, коли прийняли рішення створити коаліцію, засновану не на простій, а неодмінно на конституційній більшості (300+ нардепів). З точки зору пропаганди, хід — більш ніж вдалий і відпрацьований він був сповна: вперше в історії українського парламентаризму коаліція об’єднала понад 2/3 депутатського корпусу, причому на демократичній євроінтеграційній платформі. З точки зору політичної практики — майже чверть місць у коаліції дісталася трьом фракціям, у найбільшій із яких налічувався всього 31 депутат («Самопоміч»). Логічно, що їхні політичні амбіції виявилися набагато більшими, ніж реальна парламентська вага. Спокуса шантажувати «старших партнерів» була занадто очевидною, щоб в «Самопомочі», «Батьківщині» та РПЛ цим забули скористатися.

Чи був інший вихід в листопаді 2014-го? Якщо теоретично — так. До моменту першого засідання парламенту в двох найбільших фракцій (БПП і НФ) в активі було 232 парламентські «багнети». Але «коаліція на двох» вимагала б не тільки жорстокої дисципліни депутатів, а й була фактично неможливою через особисті політичні амбіції Президента і прем’єра. Крім того, в командах  Петра Порошенка та Арсенія Яценюка розуміли, що залишити за бортом коаліції Юлії Тимошенко та/або Олега Ляшка — небезпечніше, ніж спробувати змусити їх розділити відповідальність за ситуацію в Україні.

У підсумку архітектори парламентської більшості опинилися перед вибором без вибору. А тактична піар-перемога обернулася неминучими проблемами в довгостроковій перспективі. Вирішити проблему «шантажу» з боку «малюків» вкрай складно. Вихід хоч однієї фракції зі складу коаліції обернеться найтяжчими іміджевими втратами для влади. У разі ж, якщо всі «малюки» покинуть коаліцію — то в ній нині не набереться і необхідних 226 депутатів, оскільки за минулі сім місяців фракції БПП і НФ покинуло семеро депутатів.

ТЕРЗАННЯ МОЛОДОГО СПІКЕРА

Ще однією проблемою Верховної Ради, про яку не прийнято говорити вголос, є фактична втрата управління з боку спікера парламенту. Володимиру Гройсману при всіх його видатних здібностях не вистачає досвіду керівництва законодавчим органом. Спікером і народним депутатом Гройсман став в один і той же день — до того його досвід обмежувався головуванням у міськраді Він­ниці та піврічним перебуванням на посаді віце-прем’єр-міністра.

Будучи дуже близьким до Президента, Гройсман взагалі розглядався Порошенком як потенційний кандидат на будь-який високий державний пост — від прем’єрського до мера Києва. А оскільки ні для кого не секрет, що Гройсман фактично є повпредом Президента в парламенті, це впливає і на відповідне ставлення до нього з боку нардепів, які бачать в спікері більшою мірою «аватар» глави держави, ніж самостійного політика. Про випущені з рук важелі управління Радою можна судити за багатьма прямими та непрямими ознаками.

Так, нардеп від БПП Сергій Лещенко зізнається: «Є підозра, що Гройсман не до кінця контролює апарат Ради» і як доказ власних слів наводить випадок з усе тим же голосуванням за скандальний закон про «конвертацію кредитів» — точніше з тим, яким чином «кредитний» законопроект взагалі потрапив до порядку денного Ради. Навпаки, є всі підстави вважати, що реальне кермо влади апаратом Ради перебуває в руках Валентина Зайчука, котрий беззмінно очолює цей бюрократичний орган з 2002 (!) року. Апаратних же можливостей затягнути або прискорити розгляд того чи іншого законопроекту існує безліч.

Як наслідок, в пожежному порядку виправляючи бюрократичні недоробки або відсутність коаліційного консенсусу, спікер змушений постійно відступати від Регламенту ВР, на що вже неодноразово звертали увагу і ЗМІ, і його колеги. Переголосування за один і той же законопроект по кілька разів — візитна картка Ради VIII скликання. Надбанням гласності став затяжний конфлікт між головою Ради та його заступником Оксаною Сироїд, викликаний доволі своєрідною манерою спікера вести сесію.

У зв’язку з цим напрошується крамольний висновок: для успішного керівництва парламентом мало бути «молодим реформатором» або довіреною особою глави Президента. До речі, в недавній історії Верховну Раду вже очолював політик, який до того ж не мав за плечима парламентського досвіду — і це був Арсеній Яценюк, який протримався в спікерському кріслі менше року (2007–2008). Був і приклад, коли парламентом управляла «тінь Президента» — але фінал політичної кар’єри Володимира Рибака виявився досить сумним.

Паралельно з некерованістю парламенту в цілому, таку ж проблему відчуває і найбільша фракція — «Блок Петра Порошенка». Колектив у майже півтори сотні осіб і так був зібраний за мозаїчним принципом (члени «УДАРу», особиста креатура Президента, «олігархічні квоти», мажоритарники, що виторгували місця у керівництва передвиборного штабу БПП), а на чолі фракції поставлений Юрій Луценко — політик, який більш комфортно почуває себе в ролі народного трибуна, ніж «педагога-організатора». Реальне ж керівництво фракцією фактично належить Ігорю Кононенку, давньому бізнес-партнеру Президента. Втім, і останній не є незаперечним авторитетом для всіх колег по фракції. Таким чином, і сам парламент, і його найбільша фракція відчувають дефіцит якісного управління, що і позначається на якості роботи.

ВАС НАДТО БАГАТО

І ще одним все більш очевидним моментом, що вказує на корінь парламентських проблем, є те, що 450 народних депутатів — це дійсно дуже велика кількість для українського парламенту (навіть із урахуванням 28 вакантних місць в нинішньому скликанні). Здається (і ця думка неодноразово звучала в експертному середовищі), що кращим способом зміцнити депутатську дисципліну стало б зменшення кількості народних обранців. У такому випадку «вага» кожного голосу у разі ключових голосувань, а з ним і політична відповідальність зросли б. Довелося б піти і на скорочення низки функцій парламентаріїв — наприклад в частині міжнародної та міжпарламентської діяльності.

Як альтернативний варіант пропонується розділити закони на конституційні, органічні та ординарні, передбачивши для останніх голосування простою, а не кваліфікованою більшістю. Втім, такий варіант навряд чи можна вважати демократичним — не виключено, що деякі «ординарні» акти приймуться парою десятків депутатів.

Інформація за темами: парламент, ВР, влада, політика

Новини партнерів

Loading...

Новини Trembita.info

Останні новини

16:01

В Кропивницком перед футбольным матчем усилят охрану порядка

13:30

Под Кропивницким саперы нашли две бомбы

12:20

Прокуроры Кропивницкого отчитались о расследованиях рейдерских захватов земель

11:30

Школьники Кропивницкого будут ездить по проездному билету

17:08

На Кировоградщине участились пожары в экосистемах

Архів

kirovograd.comments.ua

block2

kirovograd.comments.ua
Загрузка...

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине

   © «Комментарии:», 2014

Система Orphus