КРОПИВНИЦЬКИЙ

Губернатори, котрі виявилися не під масть

0

Губернатори, котрі виявилися не під масть

На місцевих виборах проявлять себе багато з тих колишніх керівників регіонів, які були призначені минулої весни і звільнені указами Петра Порошенка

Рекорди й антирекорди

З 25 керівників регіонів, призначених у березні минулого року указами в.о. президента Олександра Турчинова, тільки двоє зберегли свої посади до нинішнього часу. Це губернатори Київської області Володимир Шандра та Черкаської області Юрій Ткаченко. З них довше керує Шандра: він був призначений 2 березня, а Ткаченко — 15 березня 2014 року.

Менше всіх пробув на посаді Михайло Романів: 15 березня вийшов указ про його призначення головою Чернівецької ОДА, але вже 21 березня цей указ було скасовано «як нереалізований». Місцеві майданівці не пробачили Романіву те, що він вже був губернатором за часів Кучми й очолював тоді облорганізацію СДПУ (о). Довелося йому повернутися на ту посаду, яку він займав з 2007 року — керівника облуправління Пенсійного фонду. На ній він трудиться і досі.

Незабаром позбулися посад Володимир Немировський на Одещині та Михайло Болотських на Луганщині — вони були замінені 6 і 10 травня 2014-го, пропрацювавши трохи більше двох місяців. Наступні хвилі відставок і призначень проходили вже після обрання Президентом Петра Порошенка. Серед нинішніх керівників областей десять отримали свої посади в 2015 році. Останній із них — Павло Жебрівський, який очолив Донецьку ОДА 11 червня.

Єдиний із відставників, хто вписався в команду свого наступника, — Микола Романчук, який керував Миколаївською областю до 28 липня 2014 року. Новий глава ОДА Вадим Меріков відразу ж узяв Романчука до себе першим заступником. У такому тандемі вони працюють і понині.

Одному губернатору вдалося по черзі покерувати двома областями. Це Валентин Резніченко, який 20 лютого 2015 року був поставлений на чолі Запорізької ОДА, але вже 26 березня отримав пост губернатора Дніпропетровщини.

Деякі кадрові рішення затягувалися на місяці. На Луганщині після відставки Болотських указом Турчинова була призначена т.в.о. глави ОДА Ірина Верігіна. Вона пропрацювала в цьому статусі понад чотири місяці — з 10 травня по 15 вересня 2014 року. І лише 18 вересня Порошенко наважився призначити головою ОДА Геннадія Москаля. Подібним чином на Львівщині 14 серпня була звільнена з поста губернатора Ірина Сех, після чого президентським указом був призначений т.в.о. голови ОДА Юрій Турянський. Він теж пропрацював в такому статусі понад чотири місяці — до 26 грудня, і лише після цього область отримала повноцінного губернатора — Олега Синютку.

Більше місяця не мали призначеного губернатора Полтавщина та Рівненщина, більше трьох місяців — Чернівецька, Сумська та Запорізька області, більше чотирьох — Тернопільщина, більше п’яти місяців — Хмельницька область. Але найбільш тривалий проміжок часу прожила без губернатора Чернігівщина. 15 вересня 2014 року з поста глави ОДА був звільнений представник «Батьківщини» Володимир Івашко. І лише через 197 днів (шість з половиною місяців), 31 березня 2015 року, був призначений його наступник — член партії «Блок Петра Порошенка» («БПП») Валерій Куліч.

Рішення про призначення Куліча було дійсно непростим. На парламентських виборах 26 жовтня 2014 року він ледве здобув перемогу в 205-му окрузі в Чернігові, набравши 28% голосів. Після переходу на роботу в ОДА йому довелося скласти депутатські повноваження. Перевибори в 205-му окрузі призначено на 26 липня. Від «БПП» висунуто керівника Державного управління справами Сергія Березенка, однак перемогу йому не гарантовано. В окрузі вже зареєстровано 90 кандидатів, і конкуренція обіцяє бути ще більш гострою, ніж у минулому році.

«Укроп» Коломойського

Серед усіх губернаторів, звільнених Петром Порошенко, найвідомішим і найскандальнішим є екс-голова Дніпропетровської ОДА, один із найбільших українських бізнесменів, співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський. Губернаторський пост він займав з 2 березня 2014-го по 24 березня 2015-го.

Коломойський не збирається полишати велику політику. У нього тепер є власний політичний проект — партія «Укроп» («Українське об’єднання патріотів»). Її зареєстровано ще 25 вересня 2014 під назвою «Патріотичний альянс». 24 червня було оголошено про отримання партією «Укроп» прав на використання логотипу «Укроп», створеного як шеврону для учасників АТО художником Андрієм Єрмоленком. Права були придбані за символічну 1 грн., але при цьому партія домовилася з художником про «довгострокову співпрацю». Єрмоленко повідомив, що кошти, отримані в рамках цієї співпраці, він направлятиме на підтримку двох дитячих будинків.

На 12 липня анонсовано з’їзд «Укропу». Тоді й стане відомо, яку роль в партійній ієрархії вибрав для себе Коломойський. Серед спікерів партії — депутати Верховної Ради від Дніпропетровщини Борис Філатов і Віталій Купрій. Філатов ніколи не входив ні в яку фракцію або групу, а Купрій був членом фракції «БПП» і покинув її 7 квітня разом із ще трьома представниками Дніпропетровщини в парламенті: Андрієм Денисенком, Валентином Дідичем, Олександром Дубініним. Очікується, що вони теж увійдуть до складу керівництва «Укропу».

Першим випробуванням для партії будуть довибори до Верховної Ради в 205-му окрузі в Чернігові 26 липня. Від «Укропу» там балотується Геннадій Корбан, який (як і Філатов до обрання в парламент) був заступником Коломойського на посту губернатора Дніпропетровщини. Звичайно ж, партія братиме активну участь у місцевих виборах 25 жовтня і сконцентрує зусилля на виборах до Дніпропетровської облради та міськради Дніпропетровська. Це має забезпечити захист бізнес-інтересів групи «Приват». Філатов, швидше за все, буде висунутий кандидатом на пост мера Дніпропетровська.

Людиною Коломойського вважається також і екс-губернатор Одеської області Ігор Палиця, який обіймав цю посаду з 6 травня 2014-го по 30 травня 2015-го. Сам він родом з Луцька, володіє ФК «Волинь» (Луцьк). За словами Корбана, «Укроп» може підтримати Палицю на виборах мера Луцька. А на Одещині від команди Палиці, розігнаної новим губернатором, екс-президентом Грузії Міхеілом Саакашвілі, нічого не залишилося. На виборах мера Києва «Укроп» може підтримати Борислава Березу, який зараз є позафракційним депутатом Верховної Ради. Він був обраний в 213-му окрузі в Деснянському районі столиці, набравши 29,4% голосів.

Нова робота в Києві

Кілька екс-губернаторів продовжили політичну кар’єру в столиці. Так, Валерій Лунченко, який керував Закарпаттям з 2 березня по 15 вересня 2014 року, став депутатом Верховної Ради за списком «Народного фронту», де він мав 19-й номер. У парламенті йому дістався портфель секретаря комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Крім того, він співголова групи з міжпарламентських зв’язків із Угорщиною. Для Лунченка як уродженця Хуста, розташованого недалеко від стику кордонів України, Угорщини та Румунії, це важлива посада.

Сергій Тарута, який очолював Донецьку ОДА з 2 березня по 10 жовтня 2014 року, благополучно пройшов до парламенту в 58-му окрузі в Маріуполі, набравши 60% голосів. Він не приєднався до якої-небудь фракції або групи, став членом комітету з питань культури і духовності та очолив там підкомітет з питань історико-культурної спадщини. Цей вибір не дивний: Тарута відомий не тільки як один із найбільших українських бізнесменів, співвласник компанії «Індустріальний союз Донбасу», а й як колекціонер археологічних пам’яток трипільської культури.

Активним учасником політичного життя залишається і наступник Тарути Олександр Кіхтенко, який перебував на посаді губернатора Донеччини до 11 серпня 2015 року. Він є в.о. голови партії «Сила і честь», створеної ще в 2004 р. офіцерами-відставниками. Кіхтенко має військове звання генерала армії України, в 2005-2010 рр. командував внутрішніми військами МВС. Вийшовши у відставку, влився в партію «Сила і честь», якою тоді керував екс-глава СБУ Ігор Смешко, і став його першим заступником. Смешко був змушений залишити партійну діяльність, перейшовши на держслужбу: з квітня 2014-го по березень 2015-го він обіймав посаду штатного радника Президента (зараз є позаштатним радником), а з серпня 2014-го по січень 2015-го також керував Комітетом з питань розвідки при Президенті України. «Сила і честь» брала участь у минулорічних парламентських виборах, її список очолював Кіхтенко. Однак він, отримавши посаду губернатора, передвиборчою кампанією своєї партії не займався. У підсумку «Сила і честь» посіла 24-те місце із 29, отримавши тільки 0,08% голосів.

Очолюючи ОДА, Кіхтенко нажив собі багато недоброзичливців. 12 травня він отримав від Президента догану «за неналежне здійснення в межах відповідних територій заходів, пов’язаних із будівництвом інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави». А проте в підписаному через місяць президентському указі про відставку Кіхтенка говориться, що він звільнений «у зв’язку з переходом на іншу роботу». До речі, жоден інший губернатор не був звільнений Президентом Порошенком з таким формулюванням. Яку посаду отримає Кіхтенко в команді Порошенка, поки не ясно — принаймні, сам Кіхтенко через два тижні після відставки розповідав теле- і радіоканалам, що це стане відомо «після особистої зустрічі з Президентом, яка очікується найближчим часом». «Я думаю, що якщо головнокомандувач в такий складний період для Донецької області переводить генерала армії України, що вивчив область і театр військових дій, до Києва, то напевно у нього є якісь особливі плани», — заявив екс-губернатор.

Скромну роботу в столиці знайшов собі колишній керівник Запорізької області Валерій Баранов, звільнений 29 жовтня 2014 року. В 1998–2007 рр. він був мером Бердянська та ще тоді обзавівся міцними зв’язками в апараті Асоціації міст України. Туди він і працевлаштувався, отримавши посаду заступника директора з питань реформ.

Партійні кадри

Серед відставлених губернаторів першого призову виділяються представники «Свободи». Майже всі вони продовжують активну діяльність на партійному поприщі (виняток — колишній голова Рівненської ОДА Сергій Рибачок, який залишив партію в березні) і, безсумнівно, постараються зробити її ще більш помітною з наближенням місцевих виборів. Так, екс-губернатор Львівщини, член політради «Свободи» Ірина Сех 10 травня очолила новостворене Об’єднання українок «Яворина», яке розгорнуло благодійну роботу. Депутат Кременчуцької міськради, екс-губернатор Полтавщини Віктор Бугайчук зміг використати сесію міськради, щоб зачитати відкритий лист до керівників держави від імені Кременчуцької організації «Свободи» про несвоєчасність і необґрунтованість підняття тарифів на енергоносії для пересічного споживача. Керівник «Свободи» на Житомирщині, колишній глава ОДА Сидір Кізін днями організував у Житомирі акцію протесту городян під гаслом «Ні — тарифному терору!». Раніше подібна акція пройшла в Тернополі за активної участі члена «Свободи», колишнього голови ОДА Олега Сиротюка. А от екс-губернатору Кіровоградщини, члену «Свободи» Олександру Петіку зараз не до акцій протесту — з 21 квітня 2015 року він очолює Сватівську райдержадміністрацію Луганської області.

Готуються до місцевих виборів і екс-губернатори від «Батьківщини». Ще в травні оприлюднив список партійних кандидатів до облради керівник «Батьківщини» на Херсонщині, колишній голова ОДА Юрій Одарченко. Екс-губернатор Івано-Франківської області, член фракції «Батьківщини» в облраді Андрій Троценко використовує для піару свій пост голови комісії облради з питань екології, раціонального природокористування, рекреації та розвитку туризму. На критиці територіальної реформи піариться фракція «Батьківщини» в Чернігівській облраді, активним членом якої є екс-губернатор Володимир Івашко. Колишній глава Волинської ОДА Григорій Пустовіт керує фракцією «Батьківщини» у Луцькій міськраді. Днями вона підтримала звернення до Верховної Ради з вимогою притягнути до відповідальності уряд Арсенія Яценюка за «провальну соціально-економічну політику» та інші гріхи. Час від часу з’являється в центральних ЗМІ екс-керівниця Луганщини Ірина Верігіна, яка очолює облорганізацію «Батьківщини» з літа минулого року.

У Києві періодично нагадує про себе депутат міськради, керівник столичної організації «Батьківщини» Володимир Бондаренко — попередник нинішнього мера Віталія Кличка на посту глави КМДА. Не виключено, що Бондаренко з волі партії знову балотуватиметься на пост міського голови. На попередніх виборах мера він посів третє місце (8%), програвши не тільки Кличку (56,7%), а й Лесі Оробець (8,5%). Потім на парламентських виборах був висунутий «Батьківщиною» в 219-му окрузі в Святошинському районі Києва і зайняв там друге місце (28,1%), програвши висуванцю «БПП» Олександру Третьякову (44,9%). Мером столиці Бондаренко, звичайно, не стане, але пробитися в депутати міськради по мажоритарці йому під силу.

Фото: Shutterstock.

Інформація за темами: влада, губернатор

Новини партнерів

Loading...

Новини Trembita.info

Останні новини

16:01

В Кропивницком перед футбольным матчем усилят охрану порядка

13:30

Под Кропивницким саперы нашли две бомбы

12:20

Прокуроры Кропивницкого отчитались о расследованиях рейдерских захватов земель

11:30

Школьники Кропивницкого будут ездить по проездному билету

17:08

На Кировоградщине участились пожары в экосистемах

Архів

kirovograd.comments.ua

block2

kirovograd.comments.ua
Загрузка...

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине

   © «Комментарии:», 2014

Система Orphus