КІРОВОГРАД

00:36

30.08

Найбільш вразливою в інформаційному плані сферою нині є віськово-технічна співпраця нашої країни з іноземними державами

Світ оголосив Україні інформаційну війну

Словесні атаки обернулися ризиками як для територіальної цілісності країни, так і для її існування взагалі

5 квітня 2013 року «Коментарі» обговорять перехід України на контрактну армію і проаналізують нинішній стан оборони країни. У цьому контексті «Коментарі» вирішили звернути увагу на стан інформаційної безпеки України.

Недостатня увага української держави до питань інформаційної безпеки призвела до того, що Україна в інформаційному полі виглядає, м´яко кажучи, не дуже добре. Аналіз результатів моніторингу ЗМІ показує, що зараз у світовому інформаційному просторі із загальної кількості матеріалів про Україну близько 60% мають негативний характер, 15-20% - нейтральний і лише близько 20-25% - позитивний.

Підтвердженням цьому можуть слугуваити результати різноманітних міжнародних рейтингів, які іноді виглядають абсурдно, подаючи місце України після якоїсь відсталої африканської країни, де відсутня навіть система державної влади, не кажучи вже про конкурентну економіку та громадянське суспільство.

До числа найбільших загроз для України на сьогодні можна віднести активне інформаційне втручання сусідніх держав, створення умов для впливу на рішення української влади за межами країни, а також масштабну інформаційно-ідеологічну обробку населення.

Для цього використовується широкий арсенал технологій інформаційного впливу: публікації в ЗМІ; використання готових і створення нових новинних приводів для початку інформаційних кампаній; випуск художньої продукції з вкладеним контекстом зокрема, цільових телевізійних і радіопередач, високобюджетних художніх і «документальних» фільмів.

Особливою сферою впливу з одного боку і засобом впливу з іншого стає інтернет, в якому деколи розігруються цілі інформаційні битви із залученням як фахівців з інформаційних операцій з лав спеціальних служб, так і пересічних громадян, які стають мимовільними учасниками подібних баталій.

У результаті подібних маніпуляцій формується імідж України як країни, для якої немає місця серед цивілізованих держав. Окреме значення має технологія впливу через книги. Як приклад можна навести видання в 2012 році в Румунії роману румунського письменника Крістіана Негря «Sange ре Nistru» («Кров на Дністрі»). У цьому опусі описується можливий військовий конфлікт між румунською армією, з одного боку, і придністровською та українською, з іншого. Раніше цей самий автор видав роман «Сand armele vorbesc» («Коли зброя говорить»), де описується державний переворот в Україні, що згодом призвело до військового протистояння з Румунією. Заради справедливості відзначимо, що румунські літератори не були першопрохідцями в питанні моделювання війни з Україною. Ще в 2008-2009 роках подібні сценарії яскраво описувалися окремими російськими авторами та їхніми колегами з українськими паспортами.

Важливо те, що подібні малохудожні, але «з глибоким змістом» твори розходяться величезними тиражами. Зокрема, в Румунії було продано близько 300 тис. екземплярів роману «Кров на Дністрі». Це свідчить, як мінімум, про великий соціальний попит на подібну літературу, а як максимум - про скоординовані дії з її рекламування та розповсюдження.

Взагалі, з якої б це радості хтось включав свій творчий потенціал, витрачав сили і кошти, щоб показати «чорну правду» про Україну? І чи не свідчать наведені приклади про те, що для когось наша країна - з одного боку, серйозний конкурент, а з іншого - ласий шматок або кістка в горлі, які хотілося б проковтнути, а для досягнення цих цілей організатори подібних дій не шкодують ресурсів.

Фахівці відзначають, що найбільш вразливою в інформаційному плані сферою наразі є військово-технічне співробітництво нашої країни з іноземними державами, яке є дієвим і висококонкурентним інструментом проведення національної політики нашої держави у сфері міжнародних відносин. Зокрема, з постійністю, гідною кращого застосування, Україну атакують іноземні засоби масової інформації, звинувачуючи її в незаконних поставках озброєнь у «гарячі» регіони та в інших порушеннях правил міжнародного ринку зброї. Це можна кваліфікувати лише як спроби за допомогою мас-медіа посунути країну-конкурента.

За всю історію незалежної України можна нарахувати не один десяток прикладів подібних інформаційних атак. Поряд із широко відомим «кольчужним» скандалом, який стався в 2002 році, мали місце масштабні антиукраїнські інформаційні кампанії у сфері ВТС, в основі яких лежали звинувачення нашої держави в незаконних поставках зброї до Лівії (червень-грудень 1996 року), афганським талібам (квітень-червень 1998-го), в країни Африки (1997-2000 роки), до Грузії (2008-2009 роки), в Південний Судан (2012 рік).

Виокремлюються факти оприлюднення в 2012 році інформації про постачання Україною зброї Вірменії і сирійським повстанцям, що не відповідають дійсності. Цікаво тут те, що надалі Україні не було пред´явлено жодних офіційних звинувачень у порушенні міжнародних режимів передач товарів військового призначення та подвійного використання. Експерти відзначають не тільки збільшення останнім часом кількості подібних інформаційних атак, але і їх системний характер на тлі підвищення якості їх підготовки і координації.

Все вищенаведене природно для сучасного світу, неприродні тільки беззахисність України і те, що наші державні мужі не до кінця розуміють важливість готовності дати відсіч інформаційним загрозам, які зараз на порядок серйозніші за загрози військового характеру. Тим самим створюються ризики як для територіальної цілісності країни, так і для існування нашої держави взагалі.

Зі сказаного вище можна зробити висновок: назріла нагальна потреба створення в Україні надійної системи забезпечення інформаційної безпеки, адекватної сучасним викликам і загрозам. І в цій системі має бути знайдене місце Збройним Силам України як гарантові захисту держави від загроз зовнішнього характеру, якими за своєю суттю і є загрози в інформаційній сфері. Можливим варіантом закладання основи подібної системи могло б стати створення окремого постійно діючого державного органу, який би відповідав за моніторинг і прогнозування розвитку зовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз, а також за здійснення координації дій у цій сфері органів виконавчої влади України.

Фото: shutterstock.com.

1205
комментарии powered by Disqus
 

   Copyright © 2015 «Коментарі:» Всі права захищені.

Система Orphus proIT weblog.com.ua